Розводка водопроводу — це, по суті, скелет усієї сантехнічної системи квартири. Від того, як прокладені труби від вводу до кожної точки водозабору, залежить і тиск води в душі на верхньому поверсі, і те, чи доведеться через рік розбивати плитку через приховану течу. Зробити розводку самостійно можна — це не космічна інженерія, головне розуміти принцип і не поспішати.
Яка буває розводка: два підходи
Перед тим як братися за труби, варто визначитися з типом схеми. Їх, по суті, два.
Послідовна (трійникова) розводка — класика, яку роблять у більшості старих і навіть нових квартир через простоту та економію матеріалу. Труба йде від стояка чи вводу, а в потрібних точках від неї відгалужуються трійники до кожного споживача — крана, унітазу, пральної машини. Мінус тут очевидний: якщо одночасно відкрити воду на кухні і в душі, тиск у обох точках впаде. У квартирі з однією людиною це майже непомітно, а от у сім’ї з дітьми, коли вранці всі поспіхом умиваються і хтось намагається набрати воду в чайник — різниця відчутна.
Колекторна (променева) розводка — тут від колектора (гребінки) до кожного споживача йде окрема труба. Тиск стабільний незалежно від того, скільки точок працює одночасно. Мінус — витрата труб більша, і потрібно місце для колектора, зазвичай його ховають у шафі під мийкою або в окрему нішу в стіні. Для квартири з двома ванними кімнатами або великою родиною це варіант, який окупається комфортом.
Є ще змішаний варіант — коли основні магістралі йдуть колектором, а до дрібних точок типу біде роблять трійникові відгалуження. Компромісне рішення, яке часто радять самі сантехніки.
Що знадобиться з матеріалів та інструментів
Труби зараз найчастіше беруть поліпропіленові (PPR) — вони недорогі, зварюються паяльником і служать десятки років за нормальної експлуатації. Для холодної води достатньо труб з маркуванням PN10, для гарячої краще брати PN20 або армовані склопластиком — вони менше “гуляють” від температури.
Металопластик теж популярний, особливо якщо хочеться уникнути паяння — з’єднання там на пресфітингах або обтискних фітингах. Дорожче за поліпропілен, зате монтаж швидший і без відкритого вогню чи паяльника вдома.
Зі списку того, що точно знадобиться:
- труби потрібного діаметру (зазвичай 20 мм на магістраль, 16 мм на відгалуження до окремих точок);
- фітинги — трійники, кутники, муфти, перехідники на різьбу;
- запірні крани на кожну точку водозабору і на входи в квартиру;
- паяльник для поліпропілену (можна взяти в оренду на день, якщо купувати не хочеться);
- рулетка, рівень, маркер, труборіз або звичайні великі ножиці для труб.
Ще варто одразу подумати про фільтр грубого очищення на вводі — коштує недорого, а захищає всю систему від піску й окалини зі стояка.
Розробка схеми: з чого почати
Перш ніж різати труби, потрібно намалювати план квартири з усіма точками, куди має прийти вода: кухонна мийка, посудомийна і пральна машини, унітаз, ванна чи душова кабіна, умивальник, можливо, кран для поливу балконних квіток. Кожну точку позначаєте на плані і думаєте, як найкоротшим шляхом провести до неї трубу від стояка або від майбутнього колектора.
Головне правило — труби гарячої та холодної води прокладаються паралельно, з відстанню між ними хоча б 20 см, і гаряча зазвичай зліва, якщо дивитися на кран. Це не забобон, а стандарт, до якого звикли всі сантехніки, і якщо порушити — потім плутатимуться навіть ті, хто робив розводку.
Якщо плануєте колекторну систему, місце для гребінки шукайте ближче до входу труб у квартиру — під мийкою на кухні часто найзручніше, бо там і місце є, і доступ для обслуговування простий.
Порядок робіт крок за кроком
Спочатку перекривають воду на загальному вводі в квартиру — без цього навіть пробувати не варто, бо стояк під тиском.
Далі демонтують стару розводку, якщо вона є. Тут головне — акуратно, бо старі труби (особливо чавунні чи сталеві) можуть триматися на герметику чи просто на корозії, і різкий рух здатний пошкодити сусідню ділянку стіни чи підлоги.
Після демонтажу розмічають траси нових труб по стінах або підлозі — залежно від того, буде розводка відкритою чи прихованою в штробах. Прихована виглядає естетичніше, але ремонтувати її складніше, якщо станеться протікання. Відкрита не така гарна, зате будь-яку проблему видно і виправити її — питання хвилин.
Штробити стіни під труби краще болгаркою з алмазним диском — робиться два паралельні пропили потрібної глибини, а бетон між ними вибивається зубилом чи перфоратором. Глибина штроби залежить від діаметру труби плюс 1-1,5 см запасу на теплоізоляцію, якщо труба гаряча.
Труби нарізають за розміченими відрізками, поліпропіленові з’єднання спаюються паяльником — деталь нагрівається кілька секунд (зазвичай 5-8 секунд для труби 20 мм), потім швидко з’єднується з фітингом і фіксується без прокручування, поки шов не застигне. Тут головне не передержати на нагріванні, бо труба всередині сплавиться і звузить прохід.
Коли всі з’єднання зроблені, систему обов’язково перевіряють на герметичність під тиском — відкривають воду і дають системі попрацювати кілька годин, спостерігаючи за швами. Тільки після цього штроби заштукатурюють або труби ховають під короб.
Типові помилки, яких варто уникати
Найчастіше новачки економлять на діаметрі труб, ставлячи скрізь 16 мм замість 20 мм на магістралі — тиск через це падає навіть у звичайному режимі використання.
Друга поширена помилка — з’єднання труб без урахування температурного розширення. Поліпропіленова труба на гарячій воді трохи “росте” в довжину, і якщо закріпити її надто жорстко без компенсаційних петель на довгих прогонах, з часом фітинги можуть дати тріщину.
Ще один момент — забувають ставити запірні крани перед кожним сантехнічним приладом. Здається дрібницею, поки не доведеться перекривати воду в усій квартирі через те, що потрібно замінити прокладку в змішувачі.
Буває й таке, що труби гарячої та холодної води кладуть впритул одна до одної без теплоізоляції — тоді холодна поступово нагрівається від сусідньої труби, і взимку з крана “холодна” вода йде теплуватою.
Коли краще покликати майстра
Якщо у квартирі стоїть старий чавунний стояк, і планується його заміна або підключення нової розводки до загального будинкового водопостачання — тут самостійна робота може бути ризикованою, особливо в багатоквартирних будинках, де від якості з’єднання залежать і сусіди знизу. Зварювання поліпропілену на невеликих ділянках освоює будь-яка людина за годину практики на обрізках труб, а от розрахунок навантаження на колектор при великій кількості точок водозабору краще довірити тому, хто вже робив таке не раз.
Також варто звернутись до фахівця, якщо планується суттєве перепланування — перенесення ванної кімнати в інше місце квартири чи об’єднання санвузла з коридором. Тут йдеться не тільки про труби, а й про погодження з керуючою компанією.
Розводка водопроводу своїми руками — цілком реальна задача для людини, яка вміє тримати в руках інструмент і не боїться потренуватися на пробних з’єднаннях перед основною роботою. Головне — правильно спланувати схему до початку монтажу, не економити на діаметрі труб і завжди перевіряти систему на герметичність, перш ніж закривати штроби. А якщо щось виглядає складнішим, ніж очікувалось, краще витратити гроші на консультацію сантехніка, ніж потім розбивати свіжовідремонтовану ванну через приховану течу.