Біде — сантехніка, яка на перший погляд виглядає складно, а на практиці підключається майже так само, як звичайний унітаз. Різниця тільки в тому, що тут два підключення до води — гаряча і холодна — плюс злив. Якщо у вас вже є досвід монтажу сантехніки, впораєтесь за пару годин. Якщо ні — теж впораєтесь, просто повільніше і з інструкцією під рукою.
Що знадобиться перед початком робіт
Перш ніж лізти в стіну чи підлогу, перевірте комплектацію. У коробці з біде зазвичай є кріплення, гофра для зливу, іноді гнучкі шланги. Але часто чогось не вистачає — доводиться докуповувати в магазині.
Знадобляться:
- гумові прокладки та силіконовий герметик;
- гнучкі підводки для холодної та гарячої води (довжина залежить від відстані до кранів, зазвичай 40-60 см вистачає);
- гофрована труба або жорсткий відвід для каналізації;
- ключі — гайковий, розвідний, іноді шестигранник для кріплень;
- рівень будівельний, щоб чаша стояла рівно.
Перед монтажем обов’язково перекрийте воду на вводі в квартиру чи будинок. Здається очевидним, але половина проблем з “потопом у ванній” виникає саме через те, що хтось забув це зробити або не до кінця закрив кран.
Підготовка місця під біде
Тут все залежить від того, яке у вас біде — підлогове чи підвісне.
Підлогове ставиться простіше: розмітили місце, приклали чашу, відмітили отвори для кріплення, просвердлили. Головне — переконатися, що каналізаційний випуск і точки підводу води розташовані так, щоб до них можна було дотягнутися без зайвих переробок труб.
З підвісним складніше. Потрібна інсталяція — металева рама, яка кріпиться до стіни або підлоги, і вже на неї монтується чаша. Якщо ремонт у ванній ще не завершено, інсталяцію ставлять до облицювання плиткою, приховуючи комунікації в стіні. Якщо ремонт вже готовий і біде додається “постфактум” — доведеться або розкривати частину стіни, або шукати компактну модель з відкритим монтажем.
Підключення до каналізації
Це найпростіший етап, якщо порівнювати з водопроводом.
Каналізаційний вихід у біде розташований знизу чаші. До нього приєднується гофра або жорсткий патрубок, який веде до трійника на загальному стояку каналізації у ванній кімнаті. По суті, схема така сама, як для умивальника чи пральної машини.
Кілька моментів, на які варто звернути увагу:
- ухил труби має бути в бік стояка, інакше вода застоюватиметься;
- з’єднання обов’язково герметизуйте — силіконом або спеціальними гумовими манжетами;
- якщо відстань до стояка більше метра, краще використовувати жорстку трубу замість гофри — вона менше провисає і не накопичує наліт всередині.
Після підключення варто одразу перевірити з’єднання водою — просто налити трохи через чашу і подивитися, чи немає протікань у стиках. Робити це краще одразу, поки все на очах, а не через тиждень, коли доведеться розбирати вже готове оздоблення.
Підключення до водопроводу
Ось тут і починається основна робота, бо потрібно завести дві лінії — гарячу і холодну воду.
У більшості біде вода подається через змішувач, встановлений на самій чаші (як у крана на умивальнику), або через гігієнічний душ. У класичному варіанті все відбувається так:
Знаходите точки підключення холодної та гарячої води у ванній — часто вони вже виведені під умивальник або унітаз з функцією біде. Якщо окремих виводів немає, доведеться робити відгалуження від існуючого трубопроводу, встановлюючи трійники.
Далі підключаєте гнучкі шланги: один кінець до кранів (краще поставити окремі запірні вентилі для біде — зручно перекривати воду саме тут при необхідності обслуговування), інший — до змішувача біде. Затягувати з’єднання потрібно щільно, але без фанатизму — перетягнута гайка може дати тріщину чи пошкодити прокладку.
Якщо у вас гігієнічний душ замість окремого змішувача на біде — схема трохи простіша. Душ підключається до тієї ж змішувальної батареї, що стоїть біля унітаза, через трійник. Вода подається через один шланг з можливістю регулювання температури безпосередньо на змішувачі.
Особливості для різних типів біде
Приставні моделі (ті, що стоять на підлозі окремо) підключати найлегше — доступ до комунікацій відкритий, все на виду.
З підвісними трохи інша історія. Тут підводки води і каналізаційний випуск заховані в стіну або в короб інсталяції. Монтаж вимагає більшої акуратності: перед тим як зашивати стіну гіпсокартоном чи плиткою, обов’язково перевірте герметичність усіх з’єднань під тиском. Переробляти потім — та ще й розбираючи оздоблення — задоволення не найкраще.
Комбіновані унітази з функцією біде (їх ще називають гігієнічними унітазами) підключаються за схожим принципом, тільки додається ще й електричне живлення, якщо модель з підігрівом води чи сушінням повітря. Тут без розетки з заземленням і захистом від вологи не обійтися — ставити прямий провід у ванній кімнаті без УЗО просто небезпечно.
Типові помилки при самостійному монтажі
Найчастіше люди зіштовхуються з такими проблемами:
Забувають про ухил каналізаційної труби — вода погано йде, з’являється неприємний запах через застій.
Перекручують гнучкі підводки при монтажі — з часом це призводить до протікання в місці перегину.
Використовують занадто мало герметика на різьбових з’єднаннях або, навпаки, перебирають з силіконом, який потім важко видалити при заміні прокладки.
Не перевіряють тиск води перед фінальним оздобленням стін — а потім виявляють протікання вже після укладки плитки.
Ставлять чашу без рівня — здається, дрібниця, але скошене біде виглядає дивно і псує все враження від ремонту.
Коли краще звернутися до сантехніка
Якщо у вас старі труби з можливими прихованими проблемами (наприклад, чавунна каналізація в будинках старої забудови), або якщо потрібно переносити точки підключення на значну відстань — тут вже краще проконсультуватися з фахівцем. Самостійний монтаж добре працює, коли схема підключення стандартна і комунікації вже підготовлені під потрібні точки.
Також варто задуматися про виклик сантехніка, якщо встановлюєте складну модель з електронним керуванням, підігрівом сидіння чи автоматичним регулюванням тиску — тут помилка в підключенні може вивести з ладу дорогу електроніку.
Підключення біде своїми руками — цілком реальна задача для тих, хто вже стикався з установкою сантехніки. Головне — не поспішати на етапі перевірки з’єднань і не забувати про запірні вентилі, які потім рятують у разі потреби ремонту чи заміни деталей. А якщо виникають сумніви щодо стану старих комунікацій — краще один раз проконсультуватися зі спеціалістом, ніж потім розбирати свіжовкладену плитку через протікання.