Колодязь на ділянці — це добре, але носити відра щодня навіть найздоровіша людина втомиться швидко. Тому рано чи пізно постає питання: як завести воду прямо в дім. Насправді це не найскладніша сантехнічна робота, якщо розібратися з нюансами і не полінуватися викопати траншею на потрібну глибину. Розповім, як це робиться на практиці, без зайвої теорії.
З чого почати і що підготувати
Перед тим як братися за лопату, варто визначитись з трьома речами: відстанню від колодязя до будинку, глибиною промерзання грунту у вашому регіоні і типом насосного обладнання. Від цього залежить і кількість труби, і спосіб її утеплення.
Зі знаряддя знадобиться:
- лопата (звичайна, а на глинистих грунтах — ще й штикова вузька для вузької траншеї);
- труба ПНД (поліетилен низького тиску) діаметром 25–32 мм — для приватного будинку цього достатньо;
- насосна станція або занурювальний насос, якщо його ще немає;
- зворотний клапан, щоб вода не стікала назад у колодязь;
- утеплювач для труби — це може бути звичайна мінвата в кожусі, спеціальний кабель самонагрівання або готова труба в утепленій оболонці;
- фітинги, компресійні з’єднання, ФУМ-стрічка чи лляна пряжа для герметизації.
До речі, багато хто економить на трубі й бере тонкостінну — потім жаліють. При замерзанні грунту навесні така труба може лопнути навіть на глибині, якщо промерзання дійшло нижче звичного рівня. Краще брати трубу з запасом міцності, benq вона й коштує не набагато дорожче.
Глибина траншеї — найважливіший момент
Це те, на чому найчастіше помиляються новачки. Здається логічним копати на глибину промерзання грунту — і все буде добре. Але насправді треба закладати ще й запас 20–30 см нижче цієї позначки, бо промерзання в різні зими буває різним.
Для більшості регіонів України глибина промерзання коливається від 0,8 до 1,2 метра. У північних та східних областях цифра може бути вищою. Тому копати траншею глибиною менше метра — ризиковано, навіть якщо сусід каже, що у нього все нормально на 70 сантиметрах.
Якщо копати на повну глибину промерзання складно (грунт кам’янистий, або поруч комунікації), є альтернатива — прокладати трубу вище, але з обов’язковим утепленням кабелем самонагрівання. Це трохи дорожче в експлуатації через електрику, зате рятує ситуацію там, де глибока траншея неможлива фізично.
Яку трубу вибрати для прокладання
Поліетиленова труба ПНД — практично стандарт для таких робіт. Вона гнеться, не боїться корозії, служить десятками років і коштує адекватно. Металопластик теж підійде, але з ним складніше працювати на морозі й він трохи дорожчий.
Діаметр залежить від довжини трубопроводу та потреб будинку. Для типової сім’ї з одним-двома санвузлами і кухнею вистачає труби 25 мм. Якщо плануєте поливати ще й город з того ж джерела, чи в будинку живе велика родина — варто брати 32 мм, різниця в ціні невелика.
Труба обов’язково повинна бути суцільна, без зайвих з’єднань під землею. Кожен стик — це потенційне місце протікання, яке взимку промерзне першим. Якщо довжина ділянки більша за бухту труби (а стандартні бухти бувають по 50, 100, 200 метрів), краще купити цільний відріз потрібної довжини, ніж з’єднувати кілька шматків.
Підключення до колодязя
У колодязі труба підключається або до занурювального насоса безпосередньо, або через насосну станцію, встановлену в будинку чи кесоні поруч.
Перший варіант простіший: занурювальний насос опускається у воду на глибину, зазвичай метр-півтора від дна, кріпиться на тросі, а від нього йде труба до будинку і кабель живлення. Такий насос якісний служить довго, і головна його переваги — не боїться морозу, бо стоїть у воді, яка не замерзає навіть у сильні холоди.
Другий варіант — насосна станція в будинку, яка “тягне” воду через трубу-всмоктувач. Тут важливо, щоб глибина всмоктування не перевищувала паспортних характеристик насоса (звичайно це 8-9 метрів), інакше станція просто не буде качати воду або буде робити це з перебоями.
У саму трубу, що йде в колодязь, обов’язково встановлюють зворотний клапан. Без нього вода при вимкненні насоса стікатиме назад, і кожного разу доведеться заново “заганяти” систему — а це морока і зайве навантаження на насос.
Копання траншеї та укладання труби
Траншею копають по прямій лінії від колодязя до точки введення в будинок — зазвичай це фундамент або підвал. Ширина траншеї — 30-40 см, цього достатньо для укладання труби з утеплювачем.
На дно траншеї насипають подушку з піску, сантиметрів 10, щоб труба не лежала на камінцях чи гострих грунтових включеннях. Це дрібниця, яку часто пропускають, а потім через рік-два труба протирається саме в тому місці, де лежала на камені.
Труба вкладається з невеликим запасом — не варто натягувати її ідеально рівно, нехай трохи “гуляє” в траншеї. Земля при промерзанні й розмерзанні рухається, і натягнута труба швидше порветься чи розʼєднається на стику.
Якщо використовується кабель самонагрівання, його кріплять уздовж труби зверху або обмотують спіраллю — залежить від інструкції виробника. Потім усе це обгортається утеплювачем (частіше беруть спінений поліетилен у формі труби-кожуха) і тільки після цього засипається грунтом.
Введення труби в будинок
Тут є два варіанти: через фундамент або під ним. Якщо будинок вже збудований і в фундаменті немає готового отвору, доведеться пробивати його перфоратором чи буром — робота не з приємних, але без цього нікуди.
Отвір роблять з ухилом назовні, щоб вода при можливому підтопленні не затікала в будинок. Навколо труби простір закладається монтажною піною або спеціальним герметиком, а зверху — гідроізоляцією, щоб волога не проникала через щілини.
Всередині будинку труба підключається до системи розводки, там же зазвичай встановлюють фільтр грубої очистки та, за потреби, редуктор тиску. Якщо вода з колодязя містить домішки піску чи мулу (а це часто буває навесні після паводків), фільтр швидко забʼється й доведеться його чистити раз на пару тижнів — така реальність приватного водопостачання.
Перевірка системи та типові помилки
Після монтажу систему обов’язково перевіряють на герметичність — запускають насос і дивляться, чи немає протікань на стиках. Робити це краще ще до засипання траншеї, бо виправляти проблему, коли все закопано, — задоволення сумнівне.
Найпоширеніші помилки, з якими стикаються люди:
- недостатня глибина траншеї — труба замерзає першої ж холодної зими;
- економія на утеплювачі — краще один раз витратитись, ніж потім розкопувати траншею взимку;
- відсутність зворотного клапана — насос швидко зношується від постійних перезапусків;
- жорстке кріплення труби без запасу на рух грунту.
Ще один момент, про який мало хто задумується — це доступ до траншеї в майбутньому. Якщо через пару років трубу потрібно буде ремонтувати чи замінювати ділянку, добре мати схему прокладання з прив’язкою до якихось орієнтирів на ділянці. Через рік-два точне місце траси вже ніхто не пам’ятає, і доводиться шукати навмання.
Прокладання водопроводу від колодязя своїми руками — цілком реальне завдання навіть для людини без спеціальної підготовки. Головне — не економити на глибині траншеї й утепленні, брати якісну трубу і не забувати про зворотний клапан. Тоді система прослужить не один десяток років без сюрпризів взимку.