Підвісний унітаз виглядає стильно і візуально розвантажує маленьку ванну — це факт. Але за красивим фасадом ховається інсталяція, яку треба правильно закріпити ще на етапі ремонту, коли стіни ще не облицьовані. Якщо пропустити цей момент або зробити абияк, потім доведеться довбати плитку, щоб дістатись до кріплень. Тож розберемо весь процес по кроках — без зайвої води.
Що таке інсталяція і чому вона краща за звичайне кріплення
Інсталяція — це металева рама (блок-система), яка кріпиться до стіни й підлоги та несе на собі всю вагу унітаза. Всередині рами розміщений бачок, а зовні залишається тільки кнопка змиву та сам чашоподібний унітаз, підвішений на прихованих шпильках.
Головна перевага — навантаження розподіляється не на гіпсокартон чи плитку, а на металевий каркас, розрахований на 400–500 кг статичного навантаження. Тобто навіть якщо на унітаз сяде людина вагою 120 кг і ще й хтось спробує стати поруч (буває й таке), конструкція не поведеться.
Інсталяції бувають двох типів:
- Блочні (рамні) — стоять окремо, кріпляться до підлоги і стіни, підходять для будь-яких перегородок, навіть гіпсокартонних.
- Кутові (для встановлення в кут) — компактніші, економлять місце в невеликих санвузлах.
Для приватного будинку чи квартири з бетонними стінами достатньо звичайної рамної інсталяції — з нею й будемо працювати.
Що знадобиться з інструментів та матеріалів
Перш ніж лізти в стіну, зберіть все необхідне — бігати потім за забутим дюбелем через весь будинок не варто.
Знадобляться: перфоратор або дриль з ударним режимом, рівень (краще довгий, на 60–80 см), рулетка, розвідний ключ, шестигранники, силіконовий герметик, набір дюбелів (зазвичай іде в комплекті з інсталяцією, але краще перевірити відповідність матеріалу стіни), а також сама інсталяційна рама, унітаз із кріпленнями та кнопка змиву.
Окремо варто подумати про гофру або жорстку трубу для підключення до каналізації — деякі виробники кладуть її в комплект, деякі ні.
Розрахунок висоти та розмітка
Стандартна висота встановлення чаші від чорнового підлоги до верху сидіння — 40 см. Це той параметр, який зазвичай вже виставлений на заводі, але перевірити не завадить.
Спочатку визначте рівень чистової підлоги — тобто з урахуванням майбутньої плитки чи іншого покриття, стяжки та клею. Якщо забути про цей “запас” у 5–10 см, унітаз в результаті виявиться занизьким або, навпаки, кнопка змиву опиниться десь на рівні плеча.
Далі розмічаєте на стіні центральну вертикальну лінію — туди, де буде розташований злив. Відстань від центру каналізаційного випуску до стіни зазвичай стандартна, але краще звірити з інструкцією конкретної моделі рами.
Монтаж рами інсталяції
Тут все відносно просто, якщо стіна капітальна — цегла чи бетон.
- Виставте раму на потрібну висоту, орієнтуючись на розмітку чистової підлоги.
- Перевірте рівнем вертикальність і горизонтальність з усіх боків — навіть невеликий перекос у 2–3 мм на етапі монтажу потім вилізе кривизною унітаза.
- Позначте точки кріплення до стіни та підлоги.
- Просвердліть отвори перфоратором, вставте дюбелі.
- Закрутіть кріпильні болти, але не до кінця — спершу перевірте положення рами ще раз.
- Остаточно затягніть всі кріплення розвідним ключем.
Якщо стіна гіпсокартонна або з пінобетону, ситуація складніша — доведеться використовувати спеціальні дюбелі-метелики або, що надійніше, підсилювати конструкцію додатковим металевим профілем ще на етапі зведення перегородки. Про це варто думати заздалого, бо переробляти перегородку — то вже зовсім інша історія з часом і грошима.
Після фіксації рами підключіть її до водопостачання — зазвичай це гнучкий шланг або жорстка труба з запірним краном. Кран потрібен обов’язково, інакше при будь-якій поломці бачка доведеться перекривати воду на весь будинок.
Підключення до каналізації
Ось цей етап люблять пропускати поспіхом, а потім дивуються, чому в санвузлі періодично пахне не найкраще.
Випуск на інсталяції з’єднується з каналізаційною трубою за допомогою гофрованого патрубка або жорсткого коліна — залежить від того, наскільки збігається розташування труби в стіні з випуском рами. Гофра прощає невеликі неточності в розмітці, тому новачкам вона зручніша.
Головне правило — трохи ухилу в бік стояка, хоча б 2–3 мм на 10 см довжини труби. Без ухилу вода буде застоюватись, а це прямий шлях до неприємних запахів і засмічень з часом.
Стик обробіть силіконовим герметиком по колу — це не зайвий крок, а страховка від протікання, яке проявиться не відразу, а через кілька місяців експлуатації, коли вже все зашито в плитку.
Обшивка та облицювання
Коли рама встановлена і підключена, її потрібно закрити — гіпсокартоном вологостійким (маркування ГКЛВ) або збірними панелями.
Гіпсокартон монтується на металевий профіль, який кріпиться до тієї ж рами інсталяції — там для цього передбачені спеціальні напрямні. Товщина листа — не менше 12,5 мм, інакше кнопка змиву буде провалюватись при натисканні.
Перед зашиванням не забудьте залишити технологічний отвір навпроти запірного крана — знадобиться доступ на випадок ремонту чи заміни бачка. Деякі роблять невеликий люк з дзеркальною або кахельною вставкою — виглядає непомітно, а функцію виконує.
Після монтажу гіпсокартону поверхню штукатурять, ґрунтують і облицьовують плиткою так само, як і решту стіни. На цьому етапі важливо точно розмітити отвори для кнопки змиву та шпильок унітаза — зазвичай вони йдуть у комплекті з шаблоном-трафаретом.
Встановлення чаші унітаза
Коли плитка покладена і герметизація стиків завершена, настає найприємніший момент — монтаж самого унітаза.
На шпильки, що виступають зі стіни, надягаються спеціальні гумові прокладки-амортизатори — вони йдуть в комплекті і призначені для того, щоб гасити вібрацію та шум при змиві. Пропускати цей крок не варто, навіть якщо здається, що і без них тримається міцно.
Чашу унітаза притискають до стіни, попередньо обробивши місце контакту силіконом — це додаткова герметизація і водночас амортизація. Далі накручують декоративні кріпильні гайки і затягують шестигранником, орієнтуючись на інструкцію по моменту затяжки — перетягнути кріплення теж погана ідея, керамика може потріскатись.
Після фіксації унітаза встановлюють сидіння, підключають кнопку змиву і перевіряють роботу бачка — злив, набір води, герметичність усіх з’єднань.
Типові помилки при самостійному монтажі
На практиці найчастіше трапляються такі проблеми:
- Неправильно розрахована висота чистової підлоги — унітаз в результаті стоїть криво по горизонту.
- Слабке кріплення рами до гіпсокартонної перегородки без додаткового підсилення металевим каркасом.
- Відсутність ухилу каналізаційної труби, через що виникає застій і запахи.
- Занадто сильна затяжка кріпильних гайок унітаза, що призводить до тріщин у керамиці, іноді прямо через кілька тижнів використання.
- Забутий технологічний люк для доступу до крана і механізму бачка.
Кожна з цих помилок виправляється значно важче, ніж запобігається — тому краще двічі перевірити на етапі монтажу рами, ніж потім розбирати готову облицьовану стіну.
Встановлення підвісного унітаза на інсталяцію своїми руками — робота цілком реальна навіть для людини без спеціальної освіти, головне не поспішати на етапі розмітки і кріплення рами. Все інше — гіпсокартон, плитка, підключення — вже звичні ремонтні операції, з якими справляється більшість тих, хто хоч раз тримав в руках перфоратор. Головне пам’ятати: інсталяція ховається в стіні назавжди, і виправляти помилки після облицювання — задоволення дороге і не швидке.